[biwalencik]

#polska #muzyka

Mickiewicz robi furorę...

широким степом, ніби океаном,
як човен, що долає буйні хвилі
високої трави і тоне у ковиллі
та знову виринає над бур'яном.
Уже спадає смерть. Ні шляху, ні кургану.
Шукаю провідних зірок на небосхилі.
А там далекий блиск і хмари почорнілі,
відбитий у Дністрі ліхтар над Акерманом.

Стіймо! Як? Тихо. Їдьмо!
Степ широкий.
Чуємо клич Литви.
Летимо. Неспокій.

Стіймо! Так тихо, лиш чути журавлів
з такої далини, що не дістане й сокіл.
Так тихо, що почуєш нетлю на стеблі,
вужа слизького шурхіт у траві високій.
Почув би навіть клич з Литовської землі,
але ніхто не кличе. Степ широкий.
Стіймо! Як? Тихо. Їдьмо!
Степ широкий.
Cios szerokie stepom jak ocean,
Jak Łódź, która potrafi pokonać fale buyni.
Wysoka trawa i tonie w kovylli
Z przodu i z powrotem na w ' yan.
Już nadchodzi śmierć. Nie ma mowy, nie ma kurhanu.
Szukamy, gwiazd na neboskhyli.
I jest dużo shine i chmur pochornili,
Odzwierciedlenie w dniester latarnia powyżej akermanom.

Stiymo! Jak? Cicho. Chodźmy!
Step szeroko.
Słyszę rozmowę z Litwy.
Chodźmy. Przestań się martwić.

Stiymo! Tak cicho, tylko po to, by usłyszeć w
Z takimi dalyny nie realizować i falcon.
Tak cicho, że słyszysz w stebli, ćmy
Vuzha slyzʹkoho szelest w trawie.
Możesz usłyszeć nawet telefon od litewskiego ziemi,
Ale nikt nie dzwoni. Szeroki step.
Stiymo! Jak? Cicho. Chodźmy!
Step szeroko.